Мне стыдно за свою державу! За малолетних подростков с сигаретой и коктелем. За людей, у которых нет ни ценностей ни принципов. За стадо,которой не видит и не слышит ничего вокруг себя кроме лжи,которую им навязывают! Миф о том,что Русские самый не мытый,без культурный и тупой народ! Наций,которая не имеет ничего своего! И мы стали такими! Поверили! А почему нам это навязывают!? До потому что те кто приходил с войной-бежал со страхом! А уничтожить великую страну с могучим народом нужно! Навязать миф и твердить каждый день пока не поверят..
Анастасия Красота,
Ростов-на-Дону, Россия
Анастасия,живу в Ростове-на-Дону, мне 14 лет,увлекаюсь фотографией,историей и актерским искусством e-mail автора:nast.crasota@yandex.ru
Прочитано 6513 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А кому нужно-то? Кроме нас никто за это ответственности не несет, как бы нам этого ни хотелось.
ученик
2012-08-28 07:34:31
Таких красивых как ты, у нас с каждым днём становится всё больше и больше... и это залог того что нам, народу, никто ни чего чужого не навяжет и ни чего чужого не утвердит. Поверь в это, и храни тебя Бог.
маго мет
2012-08-28 08:15:19
всё относительно. каждому за что то стыдно. стыд - это не героизм.
мне например стыдно за "коктелем" вместо "коктейлем" или за "без культурный" вместо "бескультурный", в 14 лет чему то уже пора научиться.
мне стыдно что в воскресных школах учат чему угодно но не грамоте. мне стыдно, ну и что?
маго мет
2012-08-28 08:17:29
P.S. ещё мне стыдно за взрослых дядек не пытающихся ребёнку пояснить разницу между "держава" и "народ".
и таких с каждым днём становится всё больше и больше.
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
